Народився у 1946 році в селі Нижня Велесниця Ланчинського (тепер — Коломийського) району Івано-Франківської області. Навчався у Нижньо-Велесницькій початковій школі (1952–1956 рр.), Виноградській семирічній школі Коломийського району (1956–1959 рр.), середній школі № 2 м. Івано-Франківська (1959–1963 рр.), фізичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка (1963–1968 рр.).

Працював учителем фізики с. Четвертня Маневицького району Волинської області (1968–1969 рр.). Упродовж 1971– 1986 років працював на різних наукових посадах у системі АН УРСР. Навчався в аспірантурі з відривом від виробництва при Львівському філіалі математичної фізики Інституту математики АН УРСР (1973–1976 рр.). У 1986–1989 рр. — старший науковий співробітник Українського геолого-розвідувального інституту Міністерства геології України, а в 1989–1991 рр. — старший науковий співробітник Інституту геології і геохімії горючих копалин АН УРСР. У 1991–2000 рр. — доцент кафедри медбіофізики Львівського державного (тепер національного імені Данила Галицького) медичного інституту. У 2000–2003 рр. навчався в докторантурі при Інституті прикладних проблем механіки і математики НАН України. З 2003 до 2005 року — старший науковий співробітник Центру математичного моделювання ІППММ ім. Я. С. Підстригача НАН України. З 2005 до 2010 року — виконував обов’язки заступника директора з наукової роботи Центру. У 2010–2014 роках — доцент Львівського медичного інституту. У 2014–2016 роках — доцент, а з 2016 року — професор Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Як сумісник викладав у різних вищих навчальних закладах м. Львова, зокрема, у Львівському Національному університеті імені Івана Франка та Львівському лісотехнічному інституті.

Наукові інтереси: математичне моделювання та дослідження фізико-механічних процесів у складних структурах.

Основні результати:

•   запропонував підхід та розрахункові схеми дослідження нелінійних магнітотермомеханічних коливань електропровідних тіл при періодичних за часом зовнішніх діях механічної та електромагнітної природи;
•   побудував ряд фізико-математичних моделей для опису у взаємозв’язку механічних, теплових, дифузійних та електромагнітних процесів у пористих насичених тіла;
•   розробив розрахункові схеми дослідження віброкінетичних явищ у пористих тілах і твердих розчинах;
•   розвинув основи локально-градієнтної нелінійної теорії фізико-механічних процесів у конденсованих системах. Теорія ґрунтується на врахуванні потоків маси та електричного заряду, пов’язаних із процесами зміни структури матеріалу, а також враховує необоротність та інерційність цих процесів.

Автор 237 наукових праць, серед яких 4 монографії, ряд методичних розробок та посібник. Отримав одне авторське свідоцтво та один патент на винахід.

Був відповідальним виконавцем та керівником ряду науково-дослідних проектів НАН України та Міністерства геології України.

Упродовж 2005–2010 років був науковим редактором збірника «Фізико-математичне моделювання та інформаційні технології».

Результати наукових досліджень відзначено Премією І ступеня Української нафтогазової академії за роботу «Технологія діагностики нафтогазоносних об’єктів методами взаємодії геофізичних полів» (1997 рік) та Відзнакою НАН України «За професійні здобутки» (2008 рік).